24 лютого 2025 року – третя річниця повномасштабного вторгнення росії в Україну. Цей день назавжди закарбувався в пам’яті українців, лютий затягнувся на три роки…
Вишити би долю нашій Україні…
Вишити б червоним, щоб цвіла, як мак
Вишити б біленьким і небесно – синім,
А ще трохи жовтим, бо то добрий знак.
Вишити б сорочку… та й таку широку,
Щоб на кожне місто, щоб на кожен дім
Тим вбранням забрати болі та тривогу,
Щоб, нарешті, щастя посміхнулось всім…
Але, вишивати я чомусь не вмію,
І не маю стільки гарних кольорів
Тільки маю віру, маю ще надію
Серед цих морозних на душі вітрів.
Бо ніхто не вчив нас долю вишивати,
Коли тільки чорні у руках нитки
І коли крізь ночі так ревуть гармати,
Де ж ті всі кольОри можна віднайти?
Вишити би долю нашій Україні…